Другий рік поспіль напередодні дня святителя Миколая в Трапезному храмі Лаври влаштовують свято для дітей із багатодітних та малозабезпечених родин. Організатори акції – Києво-Печерський монастир та Благодійний фонд святого князя Володимира.

Перша п'ятикутна зірка спалахнула 1935-го року. Вона змінила «Царського орла» на Спаській вежі московського Кремля. 2 листопада 1937-го зірки з'явилися на Нікольській, Боровицькій і Троїцькій баштах. Незабаром вони стали символом радянської епохи.
Зміна системи суспільних цінностей припускає зміну і державних символів.
Мільйони людей сприймають тільки зовнішній бік символіки, і не замислюються над її походженням і справжнім сенсом. А тим часом, розуміння значення символів – показник зрілості суспільства. Адже символи – це не просто картинки. Це спресована реальність, знаки, що несуть в собі певну інформацію. Про них ми поговорили з нашими гостями – геральдистом Олексієм Руденком та істориком архітектури Віктором Вечерським.

Море никогда не бывает однообразным, неинтересным, обыденным. Ежедневно, даже ежеминутно оно – разное.

Быть мореходом – тяжелый труд. Но они взвалили его на свои плечи и ни секунды об этом не жалели.

Люди, покорившие море - Валентин Манкин и Сергей Машовец, в программе «Место под солнцем. Дневник яхтсмена» на телеканале «ГЛАС».

15 рік поспіль у місті Тересполь, що у Польщі проходить міжнародний фестиваль східнослов’янських колядок. Серед інших колективів, що презентували Україну на фестивалі, особливо відзначився хор Київських духовних шкіл. Організаторами фестивалю виступають Люблінсько-Холмська єпархія Польської Православної Церкви, Міністерство культури Польщі та польський центр Православної культури.

Ця програма – про сильну духом маленьку дівчинку Ілону Скляр та її родину, про їхню боротьбу за нормальне повноцінне життя, боротьбу зі страшним вироком – ДЦП. Ілона попри все змогла подолати хворобу і почала розвиватися. Її не лякають нові випробування, вона до них готова. Адже у неї є мрія.

У неділю, 14 лютого у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі, відбулася архієрейська хіротонія. Рішення про зведення в архієрейське достоїнство клірика Кримської єпархії архімандрита Аліпія (Козолія) було ухвалене на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви 9 вересня 2009 року.

Кого ми бачимо, коли приходимо на сповідь до священика? Мудру людину в чорній рясі, служителя Церкви, духівника. У нього для кожного знайдеться і час, і добре слово. Він ніколи не скаже: «Приходьте завтра, сьогодні я зайнятий». Не скаже, хоча дома рідні люди потребують його не менше, аніж парафіяни і духовні чада. Цей фільм - про отця Костянтина із Вознесенського храму, що на Деміївці, якого після цілого дня духовного окормлення пастви чекає величезне сімейство – четверо синів, троє  дочок, дві невістки, внучка і дружина. Про те, як отцю Костянтину вдається бути одночасно і батюшкою, і батьком, якого люблять і поважають і духовні чада, і рідні – цей фільм.

Цей фільм оповідає про двох братів, Кирила та Мефодія, що відмовились від слави і багатства, життя своє подвижницьке присвятили служінню Богові і людям: несли промені просвітництва народам різним, навчали, укріплювали у вірі християнській. Вони дали слов’янам  книги святі, проповідували віру християнську мовою зрозумілою. Так почули вони Слово Боже рідною мовою.

Їх можна було бачити серед захисників Севастополя у боротьбі з турками, брали участь у російсько-японській війні, з’являлися вони і серед окопів Другої Світової. Колись військовий священик був штатною одиницею військового підрозділу, нині – це радше виняток, аніж правило.
Проте, як стверджують автори фільму, у Церкви та армії багато спільного: устав, дисципліна, внутрішня організованість.
Цей фільм – спроба пошуку відповіді на питання „Якщо християнство проповідує любов, то як священик може благословити на війну?”. Також розкриваються історичні та сучасні факти щодо інституту військового священства.

Його убогій майстерні на даху поруч із житлами птахів судилося бути свідком не лише жорстоких випробувань, злиденних поневірянь митця, а й тріумфу художника. Цей фільм – про Івана Марчука, чиє їм’я нині вписане до когорти геніїв планети.

Велике мистецтво незбагнене розумом. Воно народжується за власними законами. І картини Івана Марчука – тому підтвердження. Фільм розкриває складний життєвий шлях митця, пензлю якого належать 4 тисячі творів. 

Цей фільм про дивовижну історію обретіння Іверської ікони Божої Матері, що сягає IХ століття, та про чудеса, яких чимало відбувається й у наші часи.

Маленький Микола годинами міг слухати українські пісні, які звучали у батьківській садибі в селі Василівці на Полтавщині. Пізніше він напише: «Как только услышу малороссийскую песню, так и рвется душа на Родину».

У цьому фільмі - сокровенні сторінки життя Миколи Гоголя.

У фільмі йдеться про афонські ікони Божої Матері, що просяяли в Україні.

Багато років насельники монастиря Дохіар, що на Афоні, не здогадувались, яку святиню має їхня обитель. Якось монах, на ім'я Нил, проходячи з лучиною біля ікони Божої Матері, почув застереження: не коптити лик образа. Нил знехтував цими словами і за таку недбалість втратив зір. Багато днів у сльозах провів покараний чернець біля ікони, коли почув голос Богородиці, яка казала, що пробачає його і з того часу піклуватиметься про Дохіарську обитель. Уже кілька століть допомагає людям Божа Мати усім, хто приходить до неї з вірою.

Цей фільм про історію ікони та про храм на її честь, що знаходиться у Москві, на Ходинському полі.

У фільмі йдеться про Казанську ікону Божої Матері та історію монастиря на її честь в урочищі Кип’яче.

Православна іконографія Різдва Христова, цього великого свята, дивує нас незвичними деталями. Немає хліва, ясел з соломою і навіть ніжного погляду Матері. Ікона – це богослів’я в лініях і барвах. Мовою символів вона передає духовний зміст події, іноді оминаючи історичні подробиці...

Уже найдавніші з рукописних текстів містили мініатюри із зображенням євангельських сцен. Символічними сюжетами на різдвяні теми могли прикрашатися ампули для лампадного масла або саркофаги римських катакомб. З четвертого століття святкова іконографія активно розвивається і стає багатосюжетною.

Господь нікому не дає непосильного життєвого хреста – вчить свята Церква. І всі випробування, що випадають на нашу долю, ми маємо сприймати, як можливість удосконалити свої християнські чесноти. Спаситель дбає і турбується про кожного з нас – незалежно від того, хворі ми чи здорові, бідні чи багаті.